Про природу і про дощ

Дощ - мелодія душі... 

Ти тільки вмій прислухатись до неї...
Душі, з якої линуть в світ вірші...
Мелодія - ніжніша за лілею.

Про що ж співає в дощ душа поета?
Про жаль, про біль, про сум, що є навкруг.
І хоче їхати вона далеко, так, далеко,
А, може, й не далеко. Лиш туди, де буде справжній друг.

Та дощ завісою густою
З квартири не пускає ні на крок,
А вийдеш на балкон - говорить він з тобою
І відчуття, що знає хід твоїх думок.

А ти прислухайся....І чуєш?..."Кап-кап-кап"...
Краплинки вибивають дивний ритм,
Показує природа свій талант,
Закрий швиденько очі, поринь у дивний світ.

Це світ природи - не забудь про нього.
Він завжди поруч, озирнись навкруг.
А дощ - лише частина того,
Що може вислухать тебе й без вух.

2011 рік