Осінь дитинства...теперішня осінь

В останній день осені...цього року вона була незвичайною

Я дивлюсь і вікно, бачу небо безкрає,

Бачу листя, що швидко падає вниз. 

Я дивлюсь у вікно, сум мені навіває осінь. 

Та, якій я раділа колись. 

Був це час неймовірний,чудовий, 

Був це час, коли все яскравим було…  

«Що ж за час?»-хтось тихесенько враз запитає.  

«Час дитинства,коли поміж нас є добро. 

Час, коли осінь дарує радість 

Різнобарвним листям з дерев,  

Коли ти його просто вверх підкидаєш, 

І виходить враз феєрверк». 

Ну а зараз? Осінь– холодна погода, 

Це нові чобітки,шапка, светр новий. 

Ну а листя? Його тихесенько сніг покриває  

Воно спочине  і виросте знов на весні.  

Хай би як там було, але час йде вперед.  

Скоро зима, ну а потім весна, потім літо гаряче осінь знову прийде.  

Але кожну осінь я пам'ятаю, 

Кожен листок, що на землю впаде…

2010 рік