Наболіле.

Говорити про те, що ти не любиш, не радять.
Але мені байдуже.
Інколи я ненавиджу цей перехідний період між дитинством і дорослим життям.
Коли тобі не пропонують почуття, але цікавляться твоїм тілом.
Коли ти приходиш хоч і на практику, а не на роботу, а до тебе ставляться як до лайна.
Коли багато хто навколо впевнений, що в тебе нічого не вийде, і в тебе таки нічого не виходить.
Коли не можеш сам повністю керувати своїм життям. Вірніше можеш, але тобі не дозволяють.
Коли не можеш сам себе повністю забезпечити.
Коли отак сидиш ввечері і ниєш.

П'єса про те, чому варто читати. На 1 дію.

Історія абсолютно реальна.
Всі діючі особи реальні. Ніяких вигадок і домислів.

Діючі особи:
Чиясь мама
Жіночка-аптекар

1 Дія.
Звичайна аптека в звичайному спальному районі невеликого міста на букву Ж. До віконця підходить Чиясь мама, дістає коробочку, в якій знаходиться пляшечка з ліками. Далі діалог:
Чиясь мама: -Я тут на днях у вас ліки дитині купила. Капала у ніс. Так йому все пече, все розпухло! Не знаємо, що робити!
Жіночка-аптекар: -Ви у ніс капали?
Чиясь мама: -Так.
Жіночка-аптекар: -Це сироп. Його пити треба було.

Занавєс.

Short story

Цієї весни завдяки мені двоє людей вперше побували на фестивалі (назвемо їх просто: Хлопець і Дівчина).
Після цього Хлопець дуженько кричав, що поїде на Захід.
Слід зауважити, що по-життю Хлопець все ж таки любить покуштувати щось міцніше за чай, але на Черемош-фесті я попередила, що зі мною такого не буде.
Наближається час до Заходу. Хлопець дзвонить мені:
-Ксюха, ти їдеш на Захід?
-Ні, ти ж знаєш, що не планую. Пошукай когось з Рівного, якась компашка та точно їхатиме.
-Та я знаю, це не проблема. Але вони їдуть бухати, а я не хочу. А ти не п'єш.

Після цього я пишаюся і ним, і собою
Відпочивайте з розумом!