Якби, якби, якби...

Мабуть, якби ти все ж таки працював на радіо, я б щовечора слухала твої новини.
Якби я знала, що ти хоч інколи згадуєш мене, я б інколи дзвонила.
Якби ми не були такими далекими і різними планетами...
Якби...
Якби...
Якби...
Хоча, якщо ці дві планети зараз зустрінуться, чи скажуть вони один одному ще щось окрім "Привіт. Як справи?"?

Хтось нашепотів

Не сподівайся ні на що взаємне,
Взаємного у цьому світі вже нема.
Не треба витрачати час даремно
На тих, від кого ти не дочекаєшся тепла.

Не треба витрачати час даремно,
Взаємним в світі цьому є, на жаль, лиш зло.
Не витрачай свої емоції і нерви,
Ти для усіх всього лиш сіре тло.

Не витрачай свої емоції і нерви,
Побережи їх для своїх дітей.
Не поспішай усюди бути першим,
Живи собі тихенько з дня у день.

17.02.2012

***

А по ночам всё чаще снится море:
Солёный вкус его, далёкий шум прибоя,
И чайки крик, и детский смех вокруг.
Я - там, и мне плевать на холод вьюг.

Именно там живёт душа моя,
Но тело остаётся здесь день ото дня.
Ну ничего, уж лето к нам идёт,
И море нас к себе всех заберёт.

14.02.2012

Я восени в калюжах бачу небо

Я восени в калюжах бачу небо. 
Чи бачиш небо у калюжах ти? 
Мабуть, не бачиш. Придивитись треба 
До відображення в небесній тій воді. 

Чи бачиш ти, як вітер робить хвильки, 
Як він зриває листя із дерев? 
І осінь лиш настала тільки-тільки, 
А вже стає коротшим день. 

Повітря вже, на жаль, стає холодним 
І сонце вже не світить з висоти. 
Дерева осінь покриває жовтим. 
І хочеться всім літа, теплоти. 

30.09.2011

Банальна реальність

У світі забагато світла, 
У світі забагато шуму, 
Не хочуть люди слухать інших, 
Ну хочуть люди слухать думи. 

Я хочу бачить в небі зорі, 
Я хочу чути шелест вітру, 
А люди світло вмикають знову, 
А люди знову зривають квіти.

Осінь 2011

Прощавай, ЛІТО

Прощання із літом 2011

Ти не чекав, а літо закінчилось, 
Воно було з тобою 90 днів. 
Стрічай же осінь жовто-золотисту, 
А разом з нею і новий навчальний рік. 

Ти обіцяй, що будеш сумувати, 
Що будеш згадувати ті щасливі дні, 
А літо обіцяє повертатись 
Кожного року після весни :)

23.08.2011

Вірш з майбутнього

Ну от, нарешті я сюди повернулася і ще поки що викладатиму мої старенькі творіння.

Ніч наступає на п'ятки. 
Темрява давить у скроні.
Випивши кави горнятко,
Напишу sms в телефоні.

Відправити хочу - не можу,
Немає грошей на рахунку.
Заплющу червонії очі,
Змию з обличчя пудру.

Звуки стомлених кроків
Ехом летять по квартирі.
Не треба робити уроків,
Не треба писати звітів.

Лягаю на тверду підлогу,
Заплющую втомлені очі.
В голові - безтурботне минуле,
Згадую сльози дівочі.

Можливо, не так щось робила,
Та я ні про що не шкодую.
Минуле на те і минуле,
Що більш не повернеш мить тую.

А зараз ніч наступає на п'ятки.
І темрява давить у скроні.
Лягаю я, мабуть, спатки,
Бо світати буде вже скоро...

27.07.2011

Чесно.

Я так давно нічого тут не писала.
Насправді, є ще багато невикладених творів, але чомусь не вистачає якогось приводу, натхнення чи ще чогось, щоб їх сюди викласти.
Я викладу. Обов'язково. Чесно. Але не зараз.
Зараз мені тебе, балбєса, дуже не вистачає. Якщо раптом читаєш це, вдягайся тепліше і більше дихай свіжим повітрям. Бережи себе і даруй людям добро.