Вірю

Для чого любов, коли немає, кому її дарувати?
В книжці про хіппі мені надзвичайно сподобалася фраза: "Любовь для того и существует, чтобы ею делиться. Чем больше делишься, тем больше получаешь".
Я вірю в силу любові.
Я вірю, що люди заслуговують любові і їм потрібно постійно про це казати, бо вони забувають.
Але що ж робити, коли твій подарунок не приймають? Коли до тебе байдужі і не надто прагнуть твоєї уваги взагалі?
Я намагалася дарувати любові все більше і більше. Мене відштовхували все далі і далі. Тепер не підпускають.
Одна дівчина розказала мені про таке собі правило всесвіту: не роби того, чого від тебе не просять. Цілком можливо, що воно приносить гарні плоди.
Варто було б спробувати.
Ах да. Є ще одне правило. Суто моє: ніхєра люди ніколи не ставитимуться до тебе так само, як іти до них; вони ставитимуться так, як їм вигідно.

І я все одно люблю тебе, люблю ще багатьох людей в цьому світі. Бо ви того варті.