понеділок, 10 грудня 2012 р.

23:14

Це відчуття, коли лежиш в темряві під теплою ковдрою, щось думаєш-думаєш-думаєш, а потім розумієш, що в голові народжується якийсь новий вірш. Підриваєшся, хапаєш блокнот, олівець і ще півночі не спиш...

У темряві тиші нічної
Шепіт здається таким голосним.
Я так люблю, коли поруч зі мною
Теплий, трішки колючий і рідний такий.

У темряві тиші нічної
Стукіт годинника в ритм із стуком сердець.
Старі фотографії дивляться з стін загадково,
І поламаний лежить на столі олівець.

У темряві тиші нічної
Іграшки мовчки нагадають минулі давно уже дні.
Зник із життя ти якось так випадково
І історію цю замовчать ліхтарі у вікні.

В темряві тиші нічної
Витають метеликами свіжі думки у моїй голові.
Ти пішов. Замість тебе нова муза, чи муз вже з'вився у мене.
Так, рима десь зникла, та з'явилися через цього ідеї нові.

10.12.12

Немає коментарів:

Дописати коментар