Це відчуття, коли лежиш в темряві під теплою ковдрою, щось думаєш-думаєш-думаєш, а потім розумієш, що в голові народжується якийсь новий вірш. Підриваєшся, хапаєш блокнот, олівець і ще півночі не спиш...
У темряві тиші нічної
Шепіт здається таким голосним.
Я так люблю, коли поруч зі мною
Теплий, трішки колючий і рідний такий.
У темряві тиші нічної
Стукіт годинника в ритм із стуком сердець.
Старі фотографії дивляться з стін загадково,
І поламаний лежить на столі олівець.
У темряві тиші нічної
Іграшки мовчки нагадають минулі давно уже дні.
Зник із життя ти якось так випадково
І історію цю замовчать ліхтарі у вікні.
В темряві тиші нічної
Витають метеликами свіжі думки у моїй голові.
Ти пішов. Замість тебе нова муза, чи муз вже з'вився у мене.
Так, рима десь зникла, та з'явилися через цього ідеї нові.
10.12.12

Немає коментарів:
Дописати коментар